Пилип Травкін: Хочеш жити довше — менше їж

Жителі «села довголіття» в Окінаві, ЯпоніяХочеш жити довше — менше їж. Цій формулі не перше століття. Наука прийшла до неї, спостерігаючи за лабораторними тваринами. Але щоб застосувати цей підхід до людей, потрібно детально розуміти, що саме відбувається в організмі під час голодування. У новій статті американські вчені проаналізували вражаючий набір лабораторних даних та зробили несподіваний висновок.

Щоб перевірити, який з варіантів голодування краще впливає на здоров’я та довголіття, дослідники з Jackson Laboratory з колегами з різних наукових організацій США провели експеримент із великою кількістю мишей. Щоб це нагадувало максимально різнорідну людську популяцію, підібрали 960 неспоріднених особин. Результати наукової роботи представлені у журналі Nature.

Гризунов (усі — самки) випадково розподілили на п’ять груп і посадили на різні дієти. Одна група харчувалася необмежено всім поспіль. Інші споживали на 20 і 40 відсотків калорій менше за звичний рівень, а також голодували один і два дні поспіль на тиждень. Дослідники оцінили стан піддослідних майже за 200 параметрами, включаючи імунну систему, метаболізм, поведінку. Потім порівняли групи між собою і виявили, що ті, хто голодував, дійсно довше жили. Але водночас механізми, які до цього приводили, виявилися набагато різноманітнішими, ніж вважалося, і не завжди очевидними.

Науковці проаналізували всі біологічні контексти експерименту з обмеженням калорій. З’ясувалося, що суворі дієти майже завжди призводили до зміни метаболічних маркерів, пов’язаних зі здоров’ям: наприклад, зменшення жирової тканини і зниження рівня цукру в крові натще.

З тривалістю життя кореляція була складнішою. Суворі дієти, що сприяють довголіттю, могли вести до негативних наслідків для здоров’я, наприклад, зачіпати відповідні пули імунних клітин. Це, у свою чергу, підвищувало ризик інфекцій та ставило під загрозу довголіття.

Експеримент показав, що всі види голодування продовжували життя, а обмеження калорій ще й уповільнювало старіння. Ці дієти позитивно впливали як на легких, так і на важких мишей. А ось інтервальне голодування на мишах із вихідною зайвою вагою працювало гірше.

Одна з головних передумов до довголіття — стійкість до стресів. Миші, які не втрачали вагу через маніпуляції (наприклад, коли їх забирали для проведення поведінкових тестів) або під час голодування, жили довше. Серед сприятливих чинників — велика частка лімфоцитів у крові, низький ступінь мінливості розмірів червоних кров’яних тілець, а також, що вже парадоксально, здатність зберігати жирову тканину до кінця життя.

І все-таки генетика виявилася сильнішою, ніж усі дієти. Ні, аналіз не виявив якийсь один ген довголіття. Скоріше далася взнаки робота безлічі різних генетичних варіантів.

Графіки показують спадковий характер довголіття. Тривалість життя лабораторних мишей лінії CAST (c) менша, ніж у мишей без алелей CAST (b) / © Nicholas J. Schork, Nature, 2024

Якщо ви хочете жити довго, то можете контролювати безліч параметрів протягом життя, таких як дієти. Проте найважливіше мати дуже стару бабусю», — прокоментував головний результат наукової роботи Гаррі Черчілль із Jackson Laboratory.

Виходить, дослідження щодо продовження життя упускають щось важливе. Вони найчастіше фокусуються на метаболічних маркерах старіння чи молодості, але, як пояснив Черчілль, добрі показники обміну речовин на тлі суворих дієт не завжди ведуть до довголіття.